Без мови нашої, юначе,

Й народу нашого нема.

В. Сосюра

        Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх, бо не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.

       У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Основний критерій фахової компетентності – володіння своєю спеціальністю, її термінологією. Знання професійної лексики підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

          Мова і професія – нероздільні поняття. Вони покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих його груп і кожної людини зокрема. Мова забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує їх вміння спілкуватися в усіх сферах комунікації: у ділових відносинах, науці, культурі, економіці.

             Вважаю логічним вислів Е. Гемінґвея, що  «Кожна людина народжується для якогось діла».

           Справа наших учнів – це бути кваліфікованими робітниками. І ми, викладачі і майстри виробничого навчання, повинні спільними зусиллями допомогти нашим вихованцям здобути професійні знання та вміння.

          Важливу роль у підвищенні навчального та виховного рівня викладача відіграють міжпредметні зв’язки.

       Готуючись до проведення уроків, конкретно визначаю, як можна поєднати матеріал з профілем спеціальності, яку  здобувають учні. При цьому знайомлюся з основним змістом профільних підручників, термінологією, спілкуюся з викладачами спеціальних дисциплін, майстрами виробничого навчання.

     Професії муляра, маляра, столяра, електрогазозварника, кухаря, кондитера, оператора комп’ютерного набору, контролера-касира ставлять вимоги до забезпечення їх термінологією, причому з переважанням не іншомовних, а питомих українських слів, зрозумілих для всіх, хто працює в цих галузях. Читати далі »