Література рідного краю

ЛІТЕРАТУРНА ПОЛТАВЩИНА

                         Полтавщина виплекала багатьох талановитих земляків. Звідси пішов у мандри світом видатний український філософ, поет і просвітитель Григорій Сковорода. Над полтавською землею сходила зоря основоположника нової української літератури Івана Котляревського, тут формувався світогляд Миколи Гоголя, Панаса Мирного, Євгена Гребінки, Олеся Гончара, Павла Загребельного, Володимира Малика, Олександра Ковіньки,  Бориса Олійника тощо. Нині в області діє організація Спілки письменників України.

Вона піснями виспівала душу,

Вона пісні ці залишає нам…

               З сивої давнини долинув до нас голос легендарної полтавчанки – народної поетеси і співачки Марусі Чурай (1625-1653). Її пісні будили мужність у козаків під час боротьби за волю, своєю ліричністю зворушували душу і серце.

                    img16

              З полтавської землі, з села Чорнухи, вирушив у далеку дорогу шукання істини народний філософ, оригінальний письменник Григорій Савич Сковорода (1722-1794).                         

1290505754_slide0005_image007

         Іван Котляревський (1769-1838) – письменник, драматург, перший класик нової української літератури; автор “Енеїди” й “Наталки Полтавки”.

ivan-kotliarevsky

Іван Нечуй-Левицький “Кайдашева сім’я”

Іван Нечуй-Левицький “Кайдашева сім’я”

Характеристика героїв твору

Омелько Кайдаш

  1. Омелько — найкращий стельмах у Семигорах, спрацьована за життя людина (портрет на фоні повітки).
  2. Добра вдача старого батька (ставлення до синів, Мотрі, Мелашки).
  3. Безпомічність Кайдаша в складних життєвих ситуаціях і по­вільне скочування на дно.
  4. Побожність Омелька. Відсутність допомоги рідних при нама­ганні старого батька вирватися з обіймів «зеленого змія».
  5. Трагічна смерть Кайдаша. Оцінка вини в цій смерті його синів.

Маруся Кайдашиха

  1. Кайдашиха — розумна, працьовита і вольова жінка, гарна гос­подиня, глава сім’ї.
  2. Надмірна улесливість і солодкавість Марусі — наслідок її ко­лишньої праці на панів, перед якими селянка змушена була принижуватись.
  3. Зневага Марусі до Омелька через його слабохарактерність.
  4. Велика материнська любов Кайдашихи до синів, бажання бачити їх щасливими, схвалення їхнього власного вибору.
  5. Неоднозначність образу Марусі: Кайдашиха — і зла, і добра свекруха, добра бабуся для Лаврінових і Карпових дітей.
  6. Барвиста народна мова Кайдашихи, її дотепність і гумор.
  7. Нещаслива старість Марусі — результат невдячності власних дітей.

Карпо

  1. Карпо, старший син Каидашів, понура, їдка, черства людина.
  2. Портрет Карпа.
  3. Риси характеру парубка, його ставлення до дівчат.
  4. Особливості Карпового кохання.
  5. Зневага Карпа до батьків, брата.
  6. Моральна деградація сільського десяцького.
  7. Ваше ставлення до образу.

Лаврін

  1. Портрет вродливого Лавріна.
  2. Риси характеру молодшого Кайдашевого сина.
  3. Велика любов Лавріна до Мелашки.
  4. Ставлення Лавріна до матері та батька.
  5. Уподібнення з часом Лавріна Карпові — закономірний наслі­док постійних сварок і колотнечі.

Мотря

  1. Мотря — «серце з перцем». Риси характеру. Портрет.
  2. Старша невістка — призвідниця всіх сварок в сім’ї Кайдашів.
  3. Ненависть до свекрухи та страшні прояви цього почуття.
  4. Зневага до Мелашки, намагання попихати нею.
  5. Відсутність мук совісті за вчинене, нацьковування Карпа на рідну матір. («По спині лупи її! Виколи дрючком їй дру­ге око!»)
  6. Егоїзм, дике ставлення до племінників, які зірвали кілька грушок.
  7. Оцінка вчинків Мотрі.

Мелашка

  1. Портрет дівчини.
  2. Риси характеру Мелашки: доброта, вразливість, чуйність, ніж­ність, тонке сприйняття краси.
  3. Спроба втекти як засіб самозахисту від жорстокої свекрухи.
  4. Вплив краси Києва на душу Мелашки.
  5. Поліпшення стосунків між свекрухою та Мелашкою — наслі­док взаємного примирення, вміння прощати.
  6. Враження від образу Мелашки.