Створення на уроках позитивного мікроклімату

            Психологічна атмосфера чи мікроклімат уроку – це емоційно-психічний стан учнів і викладача на уроці. Він може характеризуватися як оптимістичний, коли на уроці є радість спілкування, довіри між викладачем і учнями, бадьорість і взаєморозуміння. Такий стан відносин у колективі А. С. Макаренко називав мажорним. При цьому в учнів немає почуття страху, вони впевнені в собі, їм притаманна свідома дисципліна. Разом з тим хороший мікроклімат характеризується високою вимогливістю викладача до учнів, а учнями один до одного.

          Нездоровий клімат на уроці – це невпевненість учнів, нудьга, нервозність, страх. Усе це створює гнітючу атмосферу, яка може викликати психічний стрес, що тягне за собою грубе порушення дисципліни. Знання предмета, що викладає, і володіння методами навчання, розуміння, в якому напрямку треба виховувати учнів, усе це, звичайно, необхідно вчителеві для виховання свідомої дисципліни учнів.

          Спілкуючись із однолітками, ліцеїст найчастіше потребує захисту. Я намагаюся не допускати випадків, коли учнів у групі не помічають, дражнять, обзивають тощо. Майже в кожній групі є «важкі» діти. У таких випадках ставлю собі за мету не тільки боротися з правопорушниками, а й проводити профілактичну роботу з дітьми цієї категорії. Намагаюся створювати здоровий психологічний мікроклімат, вивчаючи особистість: уходжу в коло спілкування учнів, вивчаю становище кожного вихованця в ньому, коригую стосунки між учнями, показую всьому колективу позитивні риси кожної дитини, даю їй можливість проявити себе.

           Атмосфера на уроках залежить також від загальної налаштованості колективу в цілому.

Фактори формування позитивного мікроклімату

НЕГАТИВНІ СПОСОБИ

        Риторичні питання. Наприклад: «Як ти смієш так поводитися?» Таке питання свідчить про обурення, досаду, роздратування.

        Накази і заборони. Наприклад: «Не смій поводитися так у моїй присутності»,«Негайно вибачся передо мною!». Людина, що вимовляє подібні зауваження намагається контролювати поводження іншої людини.

            Догани і претензії. Наприклад: «Ти ніколи не думаєш про те, як мені важко». Подібні висловлення опосередковано виражають почуття невдоволення, роздратування, жалості до себе.

            Усе це часто викликає у співрозмовника протест і відповідні претензії.

 ПОЗИТИВНІ СПОСОБИ

          Аналіз власних почуттів. Наприклад: «Я серджуся», «Мені сумно», «Я почуваю себе спокійно».

          Уживання порівнянь. Наприклад: «У мене таке почуття, начебто я скривдив безневинну дитину».

         Опис свого фізичного стану. Наприклад: «У мене перехопило подих, забилося серце, волосся встали сторчма».

         Назва можливих дій. Наприклад: «Мені хочеться провалитися крізь землю».

      Для того щоб оцінити, наскільки безпечно почуває себе учень на уроці, можна спостерігати за вихованцями. Деякі особливості поводження зв’язані з почуттям страху. При спостереженні за дитиною легко вловити, чому віна говорить тихим голосом, уникає очного контакту, переминається з ноги на ногу, смикає одяг тощо.

       Чимало корисної інформації про емоційний стан учнів дають спостереження над позою, яку учень приймає в тих або інших ситуаціях. Так, схрещування рук і ніг під час спілкування є захисною реакцією. Прикривання рота рукою під час слухання свідчить про те, що людина не довіряє тому, хто говорить. Стиснуті кулаки вказують на стан ворожості.

       Відчуття безпеки кожного члена коллективу – це фізична, психологічна й емоційна безпека. У кожного повинна бути сформоване позитивне відношення до самого себе, почуття власної унікальності, цінності.